По за гаем зелененьким

Поза лугом зелененьким
Брала вдова льон дрiбненький.

Брала вона, вибирала,
Тонкий голос подавала:
Ой там Василь сiно косить,
Тонкий голос вiтер носить.
Кинув косу додолоньку,
А сам пiшов додомоньку.
А сам пiшов додомоньку
Та й сiв собi на лавоньку.
Та й сiв собi на лавоньку
Схилив свою головоньку.
Вийшла мати iз кiмнати,
Стала Василя питати:
— Чого сидиш, та й думаєш,
Чого не п'єш, не гуляєш?
— Дозволь, мати, вдову взяти, —
Буду пити ще й гуляти.
— Не дозволю вдову взяти:
Вдова вмiє чарувати,
Зчарувала мужа свого
Та й зчарує сина мого.
Удовиця мужа мала.
Най би була шанувала.
Най би була шанувала,
Медом-вином напувала,
Медом-вином напувала,
В бiлий папiр завивала.
А син мати не послухав,
Всiдлав коня та й поïхав.
Пiшла мати до кiмнати,
Стала сина проклинати.
— Щоб ти ïхав — не доïхав,
Щоб ти звiдти не приïхав.
Непарнi рядки спiваються двiчi.

Ой, під гаєм зелененьким

Українська народна пісня

Ой, під гаєм зелененьким | (2)
Брала вдова льон дрібненький, | (2)
Брала, брала, добирала | (2)
Та й так собі заспівала: | (2)

Ой, коли б я мужа мала, | (2)
Я би його шанувала, | (2)
В кармазини убирала, | (2)
Медом-вином напувала. | (2)

Ой, там Василь сіно косив, | (2)
Вітер слова переносив. | (2)
Кинув косу у травоньку, | (2)
А сам пішов додомоньку, | (2)
Схилив на стіл головоньку. | (2)

Вийшла мати із кімнати, | (2)
Стала Василя питати: | (2)
Чого сидиш та й думаєш, | (2)
Чому не п'єш, не гуляєш? | (2)

Дозволь, мати, вдову взяти, | (2)
Вдова буде шанувати, | (2)
В кармазини убирати, | (2)
Медом-вином напувати. | (2)

Не дозволю вдови взяти, | (2)
Вдова вміє чарувати. | (2)
Вчарувала мужа свого, | (2)
Вчарує тя, молодого. | (2)

Син матері не послухав, | (2)
Сів на коня та й поїхав. | (2)
Стала мати нервувати, | (2)
Стала сина проклинати: | (2)

Іди, сину, у дорогу, | (2)
Щоб тобі кінь став горою, | (2)
А сідельце кремінною, | (2)
А нагайка гадиною, | (2)
А ти, сину, яворою. | (2)