Де льони-довгуни вилягали І гордо вставали, Рахували сини, Скільки літ їм зозулі кували. Приспів: А льон цвіте синьо-синьо, А мати жде до дому сина. Голубіли льони Та здригнулось від грому Полісся, По дорогах війни Синьоокі сини розійшлися. Приспів. А льон цвіте синьо-синьо, А мати жде з дороги сина. Почорніли льони, Не здавались в полон золотими, Полягали сини І вставали із пломеню-диму. Приспів. А льон цвіте синьо-синьо, А мати жде,чекає сина. Знов розквітли льони У Поліськім краю голубому. Повертались сини, Як герої до рідного дому. Приспів. А льон цвіте синьо-синьо, А мати йде на зустріч сину.
|
Где леньки-довгуны вилягали И гордо вставали, Считали сыновья, Сколько лет им куковали кукушки. Припев: А лен цветет сине-сине, А мать ждет сына домой. Голубели леньки И дрогнуло от грома Полесья, По дорогам войны Голубоглазые дети разошлись. Припев. А лен цветет сине-сине, А мать ждет с дороги сына. Почернели леньки, Не сдавались в плен золотыми, Заключались сыновья И вставали с пломеню-дыма. Припев. А лен цветет сине-сине, А мать ждет,ждет сына. Вновь расцвели леньки В Полеськом крае голубом. Возвращались сыновья, Как герои до родного дома. Припев. А лен цветет сине-сине, А мать идет на встречу сыну.
|